не потрібно піддаватись на різні провокації і в жодному разі не давати гроші, незалежно від мотивації;
не можна піддаватись на шантаж і балувати дитину, оскільки такі дії є перевіркою дитиною, рівня витривалості батьків;
у сім'ї повинні діяти постійні правила поведінки, оскільки їх постійна зміна може спонукати дитину до пошуку нових шпарин;
не потрібно жити життям своєї дитини, потрібно мати свої турботи, інтереси, цілі;
треба стійко переносити ломки чада, інакше виявляючи свої переживання і хвилювання, дитина може ще далі піти у свою хворобу. Тут також є ймовірність того, що батьки можуть стати співзалежними;
до дитини потрібно ставитись, як до дорослої людини. Почуваючись під опікою, він запевняється у цьому, що ще маленький і намагається перекласти відповідальність за наркотичну залежність на батьків;
дитині не треба допомагати з вирішенням її проблем, вона повинна відчувати відповідальність за свої вчинки;
не потрібно виправдовувати його поведінку наявністю наркотичної залежності, інакше у дитини з'явиться почуття вседозволеності;
ніколи не потрібно виконувати за дитя його домашнє обов'язки;
батьки повинні надавати дитині можливість розібратися у собі, а не нав'язувати свою думку. Постійне почуття провини може спричинити зриви;
не потрібно вимагати пояснень, чому дитина вживає наркотики. Він все одно не скаже правду, і перекладатиме провину на когось іншого;
не потрібно, перевіряти кожен крок дитини, їй потрібно довіряти. Показуючи свою недовіру, батьки його тим самим принижують. Він починає думати, що вже ніколи не зможе повернути до себе прихильність близьких. І навіть у випадках, коли він не винив, він починає брехати і викручуватись;
не можна загрожувати йому тим, що не можете виконати. Розуміючи це, дитина перестає реагувати на батьків;
батьки повинні завжди поводитись правильно, інакше в майбутньому дитина до них ставитиметься без належної поваги;
не потрібно постійно читати дитині нотації, з наслідками цієї проблеми вона чудово обізнана і сама;
дитині треба говорити лише правду;
батьки повинні надати дитині достовірну інформацію про її здоров'я, без додаткових прикрас чи недомовок;
ніколи не потрібно ставити за приклад себе, інакше дитя відчуватиме свою нікчемність;
не потрібно намагатись підкупити дитину, пообіцявши нагороду за відмову від наркотиків. З цього він матиме постійну вигоду;
потрібно стійко ставитись до небажаних змін у характері;
після вчинення дитиною помилки слід надати можливість винести з цього урок самому;
за всі можливі наслідки наркоманії має відповідати лише дитина;
не треба з усіх боків опікуватись дитиною – батьки ніколи не зможуть взяти всю ситуацію під свій контроль;
дитині потрібно дозволити спробувати самостійно кинути наркотики без медичної допомоги;
не потрібно проводити будь-які розмови з дитиною, яка перебуває під впливом наркотичних речовин – це марно;
не треба приховувати цю проблему в сім'ї, у дитини повинне з'явитися почуття сорому за свою поведінку;
не потрібно обговорювати проблему зі сторонніми людьми, особливо при дитині – це її принижує;
батьки повинні підтримувати своє чадо у бажанні лікуватися;
замість постійного пошуку винних, потрібно шукати вихід із проблеми;
ніколи не потрібно ставити за приклад братів чи сестер. Така поведінка може спричинити почуття ненависті до них;
батьки не повинні втягувати своїх інших дітей у вирішення цієї проблеми, вони мають право на своє життя;
ніколи не можна маніпулювати за допомогою близьких;
батьки повинні розповідати дитині про почуття, які викликає наркоманія. Він має за це відчувати відповідальність;
ніколи не можна здаватись, дитина повинна відчувати моральну підтримку батьків;
батьки в жодному разі не повинні відмовлятись від своїх дітей у скрутну хвилину.
