Попандопуло П.М.
Лікар-психіатр вищої категорії. Добровольська І.В.
Зав. Консультативно – діагностичним центром. Добровольська К.П.
Психолог.
1. Етапи зміни наркосцени
В Україні наркосцени змінюються досить швидко, але можна вділити кілька етапів появи тих чи інших наркотичних речовин. 1. На першому етапі до стаціонару, як правило, госпіталізувалися хворі, які вживають «чорні опіати». Опіати вживалися під час цвітіння маку, збиралось молочко маку і в такий спосіб виготовлялись психоактивні речовини, які вживалися в/в. З появою хімічних агентів почав використовуватись ацетильований опій, який готувався з макової соломки. Останнім часом опій готувався із насіння маку. Надалі у містах, де дохід досить високий, застосовувався героїн та кокаїн. У цей період почали застосовуватися такі наркотики, як амфетаміни, метамфетаміни. Однак усі ці препарати, як правило, виготовлялись в лабораторіях лабораторним шляхом, а потім продавались. Єдиний препарат - стимулятор, який готувався з аптечних компонентів був "Гвинт" або "Первінтін". В той час, як посилювалось антинаркотичне законодавство, почали розповсюджувати дешевші синтетичні препарати, які виготовляються в домашніх умовах примітивним методом. Спочатку з'явились препарати, що містять кофеїн, кодеїн, зокрема велике розповсюдження отримав препарат «Ефект». Для виготовлення якого необхідно було дві пластинки капсул «Ефекту» та марганець. Потім з'явився спазмолекс до складу якого входив чистий метадон. Застосовувались послідовно препарати для лікування депресивних розладів: коаксил, що вводиться внутрішньовенно, таблетки баклофену, дезоморфін, що синтетично виготовляється, або «Крокодил» на сленгу хворих. Очні краплі «Метріацил», «Тропікамід», які самі не викликали змінену свідомість, але у поєднанні з наркотиками, посилювали їхню дію, з'явився препарат налбуфін. Це знеболюючий препарат, з опіойдного ряду не викликає залежності у хворих, які раніше не були залежними від наркотиків. Але при застосуванні у хворих, які перебувають у ремісії, викликає зрив ремісії та перехід до прийому морфіну, що містять препарати. З 2009 року в стаціонар стали надходити хворі, які вживають курильні суміші - спайси, сіль для ванн або просто сіль. Аптечна наркоманія нині вже витісняє традиційні наркотики та велику кількість наркоманів, воліють ковтати таблетки, а також розмелювати їх та вводити внутрішньовенно. За останні 20 – 30 років. список препаратів, які вносяться до розряду наркотичних, багаторазово оновлювався. Однак з'являлися нові психоактивні речовини і до того, як вони вносились до регістру наркотичних речовин, проходило 2-3 роки, вводячи їх у регістр, обмежували доступ до цих препаратів, але за цей час з'явились нові препарати з дещо зміненою хімічною формулою, яку доводилось повторно вводити до списку наркотичних речовин. З'явився термін "Аптечні наркотики". До них включались препарати застосування, яких змінювало стан свідомості, та препарати, які в процесі використання хімічних реакцій дозволяли отримувати психоактивну речовину.
Свого часу великою проблемою стало широке розповсюдження трамадолу. Його прийом приводив до зниження больової чутливості, що у свою чергу дуже пригнічувало почуття імпатії та призводило до руйнівних агресивних дій хворих. Патопсихологічні дослідження визначали зміни особистості за епілептичним типом, а електроенцефалограма виявляла 90% випадків виникнення вогнищ судомної активності. Як правило, у лівій скронево-тем'яній області. Чернігівська обл. псих.лікарня має діагностичну базу, що дозволяє проводити як клінічні дослідження: загальний аналіз крові, кров на цукор, біохімічне дослідження крові, бактеріологічне дослідження крові, експрес – тести на ВІЛ, гепатити «В», «С» так і діагностичний комплекс, що дозволяє проводити електроенцефалографічні дослідження, у тому числі дослідження зміни конгетивних функцій на комп'ютерному енцефалографі. Хоча останнім часом база не оновлюється, проте проведення таких досліджень ще залишається можливим. Було проведено дослідження у групі зі 100 наркозалежних, половина з них, раніше приймала трамадолу. Незважаючи на те, що хворі приймали трамадол від 2-х до 5 років тому, тим не менш при дослідженніна енцефалограмі визначались чіткі осередки судомної активності, які не видалялись застосуванням релаксуючих методик на відміну від судомної активності, яка була у хворих з алкогольною залежністю в період абстиненції. Препарат «Ефект», який застосовувався у період, коли застосовувався трамадол, готувався із застосуванням марганцево–кислого калію. У роботах кафедри професора Сосіна, м. Харків, Україна, наголошувалось, і ми підтверджуємо своїми дослідженнями розвиток тяжких поразок марганцем головного мозку. Це були енцефалопатії, порушення мозкового кровообігу за рахунок потужного впливу частинок нерозчиненого марганцю на стінці судин у зв'язку з чим виникали такі розлади. Останні роки широко застосовувались – дезоморфін, кодтерпин та інші кодеїновмісні препарати, а також препарати, що містять тефедрін, виробництво Індії та інші препарати. Застосування препаратів, що містять ефедрин, призводило до змін у легенях за типом бульозних розширень бронхеол з бульозним розширенням ділянок у тонкому кишечнику, що в певних випадках призводило до необхідності оперативного втручання. Кодтерпин у поєднанні з левоміцитином викликає розвиток ангеопатії сітківки та у ряді випадків сліпоту. З не медичною метою застосовувались азалептин та його аналоги, які розводились водою і вводились внутрішньовенно, викликають найважчі психози з деліріозною симптоматикою та подальшою енцефалопатією.
Складним було лікування розладів викликаних застосуванням саме аптечних медикаментів. Так, у разі застосування дезоморфіну у хворих розвивались гангрени кінцівок. На перший план виходили пневмонії, що протікають із розсмоктуванням тканин легені та призводять до смерті. Нами було проведено дослідження, яке дозволило визначити, що застосування антибіотиків при ускладненнях дезоморфінової залежності, у вигляді гангрени, розвиток в легенях пневмонії не було ефективним. Антибіотики у поєднанні з поліоксидонієм призводили до більш адекватних результатів лікування та зникнення побічних ефектів.
2. Етапи лікування
При надходчне з урахуванням домінуючих симптомів: як правило, порушення купувалося введенням клопіксолу – Акуфаза 50 мг. Так, як у більшості хворих відзначались явища судомної готовності та активності, давались протисудомні препарати з групи ламітриджину або депакіна та його більш дешевий аналог – енкорат. Вводились великі дози вітамінів групи «В», детоксикація найчастіше здійснювалась внутрішньовенним введенням реамберину, реосорбілакту, при падінні АТ-вводився рефортан і в обов'язковому порядку застосовувались гепатопротектори. Останнім часом успішно застосовувався гепатопротектор – фосфаглів, показанням якого був вірусний гепатит гострий хронічний, токсичне ураження печінки, цироз печінки, інтоксикація, і навіть псоріаз, нейродерміт, екзема. Як правило, застосування фосфагліва починалося з внутрішньовенно, вливань 10 мл, розчину гептралу 10 мл, фіз., розчину, внутрішньовенно, повільно 2 р., на день. В результаті біохімічних досліджень виявилась активніша дія препарату, так від гептралу не було збудження. Гептрал був рекомендований у тих випадках, коли психоз протікав з явищами депресії так, як одна з побічних дій, гептрал є підвищення настрою. За наявності енцефалопатії застосовувались препарати, що покращують обмінні процеси та мозковий кровотік: цитофлавін у поєднанні з рибоксином, вітамінами групи «В», гліотилін, актовегін. У разі наявності галюцинаторно-параноїдних розладів один з основних препаратів, що застосовуються для лікування, був Зіпрекса в поєднанні з антидепресантами. Зіпрекс посилював дію антидепресантів, а депресанти відповідно посилювали дію Зіпрекс, тому результати лікування були більш позитивними, ніж при застосуванні інших препаратів, виходячи з нашого досвіду. При виході з психозу у хворих найчастіше розвивались депресивні розлади, при легкому ступені депресії з хворими працювали психологи, на щастя в лікарні-6 психолог, 2 – психологи працюють у громадській організації «Діалог», що знаходиться на території лікарні та у яких є договір про співробітництво з лікарнею. Курс лікування згідно з наказами МОЗ до 14 днів, у разі легких психотичних розладів або при синдромі відміни. Однак при шизофреноподібних розладах та депресивних розладах курс лікування може займати від 2-х до 6-ти місяців. За рік у середньому у відділенні отримує лікування понад 700 осіб. Перекладається в наркореанімацію до 100 осіб на рік, у разі важкого перебігу абстинентного синдрому. Після проведення корекції судинних порушень, розладів гемодинаміки хворі, як правило, переводять для подальшого лікування в основний стаціонар. Показники роботи відділення постійно покращуються, але є й винятки. Збільшується частота повторних надходжень, зменшилась тривалість ремісій. У цьому основним чинником, що призводить до зривів хворих, є добре продуманих реабілітаційних заходів. В Україні наразі достатньо реабілітаційних центрів, різноманітних за своїми методичними підходами, тривалістю перебування. Однією з найкращих програм реабілітації є програма реабілітації асоціації «Ренесанс». Ми намагаємось направити хворих на реабілітаційні процеси, доступні їм за їх матеріальним статусом, а лікарі-психологи проводять роботу з мотивації хворих для участі в реабілітаційних програмах. Хворі на реабілітацію відбуваються при обласній організації «Діалог», яка працює у тісній співпраці, як з лікарнею, так і з комітетом у справах молоді місцевої ради, але є проблеми, які неможливо вирішити на місцевому рівні.
Ми помилялися вважаючи, що переведення лікарських засобів у розділ рецепторних може вирішити проблему, проте наркозалежні, купують препарати, які не відносяться до групи рецепторних і ніколи не можуть бути віднесені до групи рецепторних. Введення препаратів до групи рецепторних, що породжує аптечну мафію, препарати продаються в аптеках, але за велику суму грошей. Рецепторний статус дає нагоду продати його за завищеною ціною. Тому підхід лише на каральні заходи неможливий для зниження рівня наркотизації молоді. Крім того на наш погляд величезну роль відіграють психологи, психотерапевти, але, на жаль, базова підготовка цих фахівців, м'яко кажучи, не досить хороша. Останні 2 роки відзначалося різке зниження активності у проведенні різноманітних семінарів, конференцій, обміну досвіду між цими групами фахівців. Іноді конференції зводились до звіту про виконану роботу, а не до навчання фахівців з тих чи інших методик лікування хворих. Незважаючи на те, що за останні 3 роки на базі лікарні проводились курси для психологів, які організовує кафедра психотерапії Київського державного інституту удосконалення лікарів імені Щупика. Питанням наркології приділялось трохи більше двох днів, переважно відбувався розбір випадків, різних видів наркозалежності, перебігу захворювання, спілкування з хворими, але ніяких психотерапевтичних методик не пропонувалось. Психологи, як правило, рідко зацікавлені в роботі з наркозалежними, воліючи працювати з дітьми і в сімейній психотерапії, яка дає більше матеріальних стимулів. Тому необхідна організація семінарів для лікарів-психологів, які працюють із наркозалежними з обміном досвіду між фахівцями, а також з навчанням специфічної роботи з наркозалежними. Все це можливо в рамках тієї ж міжнародної асоціації «Ренесанс», в якій працюють найбільш підготовлені фахівці, які мають великий досвід роботи з нарко та алкозалежними. Впевненості в тому, що нам вдасться подолати епідемію наркоманії, на жаль, не може бути. За останні 30 років з'явилась більша кількість різноманітних психоактивних речовин, які людство до цього не знало, але опускати руки і чекати на те, що трапиться з людством не вдячна праця. Необхідно й надалі продовжувати роботу з огляду на позитивні результати найкращих реабілітаційних лікувальних центрів, як в Україні, так і у світі.
Список літератури:
- «Психіатрія та наркологія» - за редакцією Битенського В. 2009р.
- «У пошуках забуття. Всесвітня історія наркотиків 1500-2000р. - Дейвенспорт-Хайс Р. 2004р.
- «Психологія та лікування залежної поведінки» - Москва. За редакцією С. Даулінга. 2000р.
- «Таврійський журнал із психіатрії. № 3 (60)» - Стаття – «Застосування мемантину для лікування конгетивних та поведінкових розладів у хворих із залежністю від психоактивних речовин» - Попандопуло П. Н., Добровольська І.В, Добровольська К. П. – 2012р.
